Дівчина Яна залишила рідний Санкт-Петербург і відправилася слідом за чоловіком в Південну Корею, де до іноземців ставляться не дуже добре. Їй там довелося зіткнутися з безліччю проблем, пов’язаних з різницею культур Росії та Південної Кореї. Ця країна сьогодні — одна з найбільш передових і технологічних у світі, і в той же час тут не забувають про вікові традиції. Як пройшла адаптація Яни з Пітера, і що це за країна така – Південна Корея, в інтерв’ю російської емігрантки:
Я вчилася в Пітері, на факультеті туризму і готельної справи. Як і багато випускників, виїхала за кордон, працювала готельним гідом — спочатку в Туреччині, Єгипті, потім в Таїланді. В Росію приїжджала у відпустку, на місяць-два. Близько чотирьох років я прожила в Бангкоку, там же познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Спочатку ми з ним поїхали до Канади, а потім в Корею.
Кланятися?
Мій чоловік — громадянин Кореї, працює в будівельній компанії. За освітою — фінансист, працював у банку, потім в якийсь фінансової компанії в Канаді, після чого рік подорожував, завдяки чому і зустрів мене.
У Сеулі спочатку жили разом з батьками чоловіка, потім переїхали в свою квартиру. Його сім’я дуже консервативна, і я сильно переживала, як мене приймуть. Але все вийшло легко. Брат мого чоловіка живе в Канаді, і їх мати сім років там провела — правда, по-англійськи так і не навчилася говорити. Тільки батько сімейства не виїжджає з країни — у нього свою справу.
Оскільки багато в сім’ї жили в інших країнах, іноземцям вони ставляться з розумінням. Мені пощастило, від мене не вимагали суворого дотримання традицій — наприклад, кланятися батькам, називати їх тільки «мама» і «тато». З ними я і почала вчити корейська.
Приїхав у Корею — говори по-корейськи
В Кореї ми вже три роки. Я завагітніла і вирішила, що буду народжувати в Росії. У Кореї прекрасні клініки і всіляка реабілітація для породіль, але вдома, як говориться, і стіни допомагають: я народила дитину у Росії, у нього буде подвійне громадянство — російське і корейська.
У Кореї держава дуже допомагає молодим сім’ям. Місцеві зараз не надто налаштовані одружуватися і виходити заміж, тому держава допомагає навіть сімейним іноземцям. Є різні програми по житлу, можна записатися в чергу в споруджуваному будинку.
Коли ми жили з батьками чоловіка, вони розмовляли зі мною тільки по-корейськи — це дуже допомагало. Корейці вважають, що раз приїхав в країну, будь ласка вивчи мову та звичаї і йди їм. Навіть на ринку і в магазині не вийде спілкуватися, скажімо, англійською, як в інших країнах. Корейці, навіть знають англійську, намагаються на ньому не розмовляти.
У кожному місті є громадські центри, де іноземці можуть вивчати мову, для отримання громадянства та прописки треба здати іспит. На цих курсах вчать готувати місцеву їжу і подавати її як тут належить. Я навчилася робити кімчі, чому дуже рада.
Твій начальник — бог
Коли я приїхала в Сеул з Таїланду, шукала роботу на ярмарках вакансій. Знайти нескладно, багато можливостей для місцевих та іноземців. Пропонували влаштуватися в готель, але мені там не сподобалися умови. Брали мене і в «Марріотт», але не вистачило знання корейської — незважаючи на те, що працюєш з іноземними туристами, потрібно відмінно знати місцеву мову.
За цей час чоловік показав мені всю Корею, ми багато подорожували. З роботою в підсумку не склалося, і поки я чекала дитину, крім вивчення мови ходила на фітнес і на курси для вагітних.
У Кореї трудовий ринок перевантажений. Просто так поміняти сферу своєї професійної діяльності не вийде. Треба спочатку відучитися, набути кваліфікацію, обов’язково отримати «корочку».
В Кореї дуже розвинуте шанування начальства будь-якого рівня. Твій менеджер для тебе бог. Ти не можеш піти з роботи раніше за нього, при вітанні в колективі ти йому кланяешься. Якщо ти на корпоративі, йому потрібно прислужувати. Менеджер завжди правий. Я це називаю «колективне рабство».
Поза роботи, якщо ти спілкуєшся з людиною старше тебе, навіть якщо ви друзі, ти звертаєшся до нього тільки на ви. З ним можна сперечатися. Багато молоді корейці їдуть в США і інші країни в пошуках роботи. У роботі ж корейці намагаються відточити свої навички як у робота, вони повністю віддаються справі.
В Таїланд приїжджаєш — тобі всі посміхаються, але скоро це наносне проходить, і вони починають тебе ненавидіти. У Кореї тебе ненавидять відразу. Хоча тут до іноземців ставлення не дуже гарний, мені це не позначається, тому що чоловік створив такі умови, що мені дуже комфортно.
У мене сімейна віза, яку ми продовжуємо, а згодом я можу стати резидентом. Якщо приїжджаєш з туристичною або робочою візою, відчуваєш себе в цій країні менш затишно.
У Південній Кореї є три або чотири американських військових табори. По ідеї, вони виконують охоронні функції. Відносини з Північною Кореєю на грані війни — вони ненавидять один одного і навіть не намагаються зблизитися. Багато розповідають по телебаченню, що Північна Корея вкрай бідна країна. Туристам там показують тільки певні місця, багато жителів намагаються звідти втекти у Китай, Таїланд та інші країни.
Вчися, малюк
Я фанатка біатлону. У корейської команди з цього виду спорту російський тренер, готує їх до Олімпіади, і ще вони купили двох російських біатлоністів. Їм навіть видали корейські паспорта! Корейці в усьому прагнуть бути першими, а для цього треба створити певні умови, що вони і роблять.
Тут дуже практикується пошук наречених в сусідніх країнах — В’єтнамі, Філіппінах. А от корейські жінки не поспішають заміж: їй може бути сорок років, коли вона задумається над цим питанням.
Діти у корейців в деякому роді особливі — такі царі. Дуже продумана їх безпеку. Ще корейців з дитинства налаштовують вчитися і вчитися, інакше нічого в житті не доб’єшся, складно буде знайти роботу.
По пабам
Південна Корея — дуже сучасна, тут швидкий ритм життя, люди поспішають, багато працюють. Країна маленька, і тут дорога земля — купити квартиру практично неможливо, 70 відсотків всього населення орендують житло або беруть кредит у банку.
У Кореї є п’ять-шість супербагатих сімей. Саме вони відкривають торгові центри, лікарні, інститути та різного роду компанії.
Середня зарплата в країні — в районі двох-трьох тисяч доларів, ціни в магазинах високі. Більшість отоварюється у великих супермаркетах. Два літри молока, наприклад, стоять п’ять доларів. Місцеві продукти дорожчі привізних, і вони кращі за якістю. Старше покоління корейців помешано на здоровому харчуванні, чого не скажеш про молодь, що обожнює фастфуд. Є спеціальні тури в гори, де можна спробувати салати та іншу корисну їжу, яку готують ченці.
Вечорами весь народ іде в паби. Дуже вони люблять посидіти, поговорити, випити місцевого пива і соджо — це місцеве вино. Багато різних ринків, є навіть російський квартал, але це швидше назва: там живуть вихідці з Киргизстану, Казахстану і так далі. Вони тримають кафе, возять речі з Кореї в свої країни. Є тут у мене пара друзів з Росії. Одна подруга закінчувала інститут в Кореї, чудово володіє мовою.
Через деякий час ми з чоловіком і дитиною плануємо переїхати в Канаду. Там хороші соцпакети, високий рівень життя. І для дитини як для майбутнього школяра там краще, ніж в Кореї, і вища освіта в Канаді отримувати краще.